• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

Психологічна скарбничка для класного керівника

Дитяча агресія

Психолог Е.Фромм підрозділяв агресію на «злоякісну» - «пристрасть до абсолютного панування над іншою живою істотою та бажання руйнувати» і « доброякісну» - «поведінка, пов’язана з обороною і з відповідною реакцією на погрозу».

Ненавмисна агресія – це випадкове завдання шкоди людині. Досить розповсюджений випадок, особливо в молодшому підлітковому віці ситуація, коли хто-небудь кого-небудь штовхнув або вдарив випадково, ненавмисно, і які б не були наслідки цих випадків,їх наявність говорить лише про те, що підліток розгальмований, надмірно збудливий. Він не почуває « гальм» у грі або витівці й у результаті зносить усе на своєму шляху.

Агресія як спроба самоствердитися проявляється в знаходження свого місця в групі ( з одного боку, цінується групою, а з іншого боку – дає почуття захищеності й права на безкарність з боку тієї ж групи); і в спілкуванні з дорослими ( батьками, учителями). У навчанні підліток як би «відпрацьовує» лідерські тенденції, що народжуються, стаючи ситуаційним лідером, у якого є підлеглі, які слухаються його розпоряджень. У спілкуванні зі старшими підліток проявляє протест проти фальші, яку відчувають підлітки від дорослих людей.

Специфічна особливість оборонної агресії в тому, що вона супроводжується гнівом. А гнів – це реакція дитини на порушення значимої для неї системи вітальних цінностей ( які для кожного учня можуть мати свої специфічні риси). Для одного значимим може бути лише факт фізичної образи, для другого – образливе слово, для третього – заборона на що-небудь. У результаті підліток починає бурхливо протестувати. Слід враховувати, що ці реакції мають чіткий зв'язок з типом вищої нервової діяльності.

Агресивна поведінка пов’язана з оточенням, а не з її внутрішніми спонуканнями, з якимсь внутрішнім прагненням робити так, а не інакше. Саме оточення ( а не внутрішні труднощі) провокують дитину; якщо їй чого й бракує – так це здібності впоратися з оточенням, що викликає в неї почуття страху і гніву. Дитина у свою чергу не знає, як упоратися з почуттями, які породжує в ній це недружнє оточення. Іноді дитину сприймають як агресивну, якщо вона просто виражає свій гнів. Тому навчання культурним нормам вираження гніву є профілактичним заходом і способом роботи з агресивною поведінкою.

Інструментальна агресія – переслідує певну мету: забезпечити, дістати те, що необхідно або бажано. Із цим бажаним виникають великі проблеми. Тому що бажане схоже на те, що бажається. А сфера бажань підлітків настільки широка і різноманітна, що часом умовами її обмеження є лише нестача фантазії дитини. Тому величезні складності з’являються в батьків з розпещеними підлітками, кожне «хочу» яких повинне бути виконане за будь-яку ціну. Звичайно, такі діти агресивно настроєні, якщо хтось заважає їм мати предмет їхнього бажання.

Робота з агресивними підлітками повинна йти за двома напрямками.

По-перше, необхідний пошук позитивних способів роботи з гнівом:

- надати підліткам практично прийнятні методи для вираження подавленого гніву;

- допомогти їм підійти до реального сприйняття почуття гніву, що вони можуть стримувати;

- дати можливість прямого вербального контакту з почуттям гніву, нехай скажуть усе, що потрібно сказати тому, кому треба;

- обговорювати з ними проблеми гніву: що змушує їх гніватися, як вони це виявляють і як поводяться в цей час.

По-друге, дорослому, який перебуває поруч з агресивним підлітком, необхідно пам’ятати, що особиста агресивність дорослих сприяє виникненню і закріпленню в них агресивної поведінки. На агресію ніколи не можна відповідати агресією, дорослий повинен показати дитині приклад конструктивного розв’язання виниклого конфлікту. За агресію не можна суворо карати – це закріплює негативні форми поведінки, але й потурати агресивній поведінці підлітка теж не треба. Тому необхідно враховувати правила взаємодії з агресивною дитиною:

- приймайте дитину такою, як вона є;

- висувайте до дитини свої вимоги, враховуйте не свої бажання, а її можливості;

- розширюйте кругозір дитини;

- включайте дитину в спільну діяльність, підкреслюючи її значимість у виконуваній справі;

- ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточення.

Боротися з агресивність потрібно терпінням. Це найбільша чеснота, яка тільки може бути в батьків і вчителів.

Кiлькiсть переглядiв: 193

Коментарi